Нейроінфекції у дітей

Август 4, 2022

Главная
Медицина
Нейроінфекції у дітей

Содержание

2. МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ гостре інфекційне захворювання, яке викликає Neisseria meningitidis, передається повітряно-крапельним шляхом і має широкий діапазон
4. Збудник – менінгокок Neisseria meningitidis – грамнегативний диплокок, має форму зерна кофе, розміщується попарно, може в
5. Особливості культивування: Погано росте на живильних середовищах. Культивується на середовищах з додаванням крові чи сироватки. Високочутливий
6. ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ Сезонність – зимово-весняна. Періодичні підйоми захворюваності – кожні 10-15 років Особливості розповсюдженості – так
7. В Україні за період1995-2012 роки серологічна приналежність до основних серогруп менінгококів мала такий вигляд: хворі МІ
8. ПАТОГЕНЕЗ вхідні ворота – слизова ротоглотки локалізований процес перетин бар'єру слизових – генералізована форма бактеріоносійство назофарингіт
9. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕНІНГОКОКОВОІ ІНФЕКЦІЇ (В.И.Покровский, Л.О. Фаворова, Н.Н. Костюкова, 1976.)
10. Критерії діагностики менінгококового бактеріоносійства Контакт з хворим на менінгококову інфекцію. Виділення менінгокока з носоглотки. Відсутність ознак
11. Критерії діагностики менінгококцемії Найгостріший початок з гіпертермії. Швидка поява на шкірі геморагічної висипки зірчатої з чіткими
13. ГРУПА ЗАХВОРЮВАНЬ, З ЯКИМИ СЛІД ПРОВОДИТИ ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ ПІДОЗРІ НА МЕНІНГОКОКЦЕМІЮ Геморагічний васкуліт (хвороба Шенлейна-Геноха).
14. УСКЛАДНЕННЯ МЕНІНГОКОКЦЕМІЇ Інфекційно-токсиновий шок. Синдром Уотерхаузена- Фридерихсена (крововилив в надниркові залози). Набряк-набухання головного мозку.
15. Синдром Уотерхаузена-Фридерихсена (крововилив в надниркові залози) Крупно-плямистий зливний геморагічний висип Крововилив в надниркові залози
16. КЛІНІЧНІ КРИТЕРІЇ ІНФЕКЦІЙНО-ТОКСИНОВОГО ШОКУ Бліда шкіра, порушення мікроциркуляції у вигляді «мармуровості» шкіри, симптому “блідого п'ятна”. Швидке
17. НЕВІДКЛАДНІ ЗАХОДИ ПРИ ІТШ Забезпечити венозний доступ! Інфузійна терапія глюкозо-солевими і колоїдними розчинами для стабілізації ОЦК.
18. КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ МЕНІНГОКОКОВОГО МЕНІНГІТУ Найгостріший початок с гіпертермії. Сильний головний біль, блювота без діареї. Гіперестезія, гіперакузія,
19. Лікворологічна діагностика менінгітів ВИСОКИЙ НЕЙТРОФІЛЬНИЙ ЦИТОЗ гнійний менінгіт бактеріальна етіологія захворювання ЛІМФОЦИТАРНИЙ ЦИТОЗ серозний менінгіт вірусна
20. Ліквор на вигляд при гнійному менінгіті Бактеріоскопія «товста крапля»
21. Ускладнення менінгококового менінгіту ІТШ. Набряк-набухання мозку. Синдром церебральної гіпотензії – у дітей раннього віку. Епіндиматіт і
22. Група захворювань, з якими слід проводити диференційний діагноз менінгококового менінгіту Гнійні менінгіти іншої бактеріальної етіології (гемофільний,
23. Особливості ліквора при туберкульозному менінгіті Помірний лімфоцитарний цитоз (100-300 клітин). Підвищення рівня білка. Зменшення вмісту глюкози
24. ПРИКЛАД ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ Менінгококова інфекція: локалізована форма, менінгококовий назофарингіт (мк+), средньотяжка форма. Менінгококова інфекція : генералізована
25. Підходи до антибактеріальної терапії при гнійному менінгіті антибіотик повинен перетинати крізь гематоенцефалічний бар'єр; з урахуванням чутливості
26. Показання до відміни антибактеріальної терапії Санація ліквору – зниження цитозу менше 100 клітин, і зміна його
27. Профілактика Заходи в осередку інфекції Ізоляція хворого до одужання та ерадикації збудника; Обстеження контактних – мазок
28. ПОЛІОМІЄЛІТ – гостре інфекційне захворювання, яке визивають поліовіруси, для якого властиве переважно ураження нервової системи з
29. Поліовірус Безоболочечний Член родини ентеровірусів
30. Класифікація поліомієліту ( В.Ф.Учайкін, 1998г.)
31. «Підозрювальний на поліомієліт випадок» - випадок гострого в'ялого моно-, пара- чи тетрапареза (ГВП), який розвинувся в
32. Лише випадок гострого в'ялого паралічу, при якому виділений поліовірус, класифікується як поліомієліт! Правила обстеження на поліовірус
33. Захворювання, що супроводжуються гострим в’ялим паралічем: 1. Гострий поліомієліт поліовірусної етіології. 2. Гострий поліомієліт вакцинасоційований. 3.
34. Основні відмінні ознаки паралітичного поліомієліту: 1. Гострий початок захворювання. 2. Менінгорадикулярний синдром (больовий). 3. Швидкий розвиток
36. Скачать презентацию

Слайд 2

МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ
гостре інфекційне захворювання, яке викликає Neisseria meningitidis, передається повітряно-крапельним шляхом

і має широкий діапазон клінічних проявів – від безсимптомного бактеріоносійства до тяжких і вкрай тяжких форм у вигляді менінгококцемії та менінгиту.

Слайд 3

Слайд 4

Збудник – менінгокок Neisseria meningitidis – грамнегативний диплокок, має форму зерна

кофе, розміщується попарно, може в нейтрофілах в зв'язку з незавершеним фагоцитозом.

Морфологічні особливості збудника і внутрішньоклітинне розміщення дозволяє проводити експрес-діагностику менінгококової інфекції – мікроскопія мазку крові чи ліквору методом «товстої краплі» чи «тонкого мазку».

Слайд 5

Особливості культивування:
Погано росте на живильних середовищах.
Культивується на середовищах з

додаванням крові чи сироватки.
Високочутливий до факторів навколишнього середовища:
Зберігає життєдіяльність при температурі 37оС,
Чутливий до дезінфектантів, при кип'ятінні гине моментально.
Зберігає життєспроможність при температурі тіла 36-38оС і достатньої вологості

Слайд 6

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Сезонність – зимово-весняна.
Періодичні підйоми захворюваності – кожні 10-15 років
Особливості розповсюдженості

– так званий «менінгококовий пояс» – країни Африки, в яких рівень захворюваності перевищує європейський в 20 разів.

Джерело інфекції – хворі на різні форми захворювання чи бактеріоносії. Найбільше епідеміологічне значення мають хворі на менінгококовий назофарингіт!
Механізм передачі – повітряно-крапельний при тісному і тривалому контакті, можливий контактно-побутовий шлях передачі.
Імунітет – стійкий типоспецифічний.
Інкубаційний період – 2-10 днів.

Слайд 7

В Україні за період1995-2012 роки серологічна приналежність до основних серогруп менінгококів

мала такий вигляд:
хворі МІ (9293): носії МИ (16035):
16,16% – серогрупа А – 7,48%
46,27% – серогрупа В – 36,06%
15,17% – серогрупа С – 7,37%
3,13% – інші (X, Y, Z, 29E, W135) – 6,85%
18,15% – такі, що не типуються – 42,24%
ЦСЕС МОЗ України

Слайд 8

ПАТОГЕНЕЗ
вхідні ворота – слизова ротоглотки
локалізований процес
перетин бар'єру слизових –
генералізована

форма

бактеріоносійство

назофарингіт

бактеріємія

Менінгококцемія,
ІТШ

Гнійний менінгит

руйнування нейсерій,
вихід ендотоксину

перетин гемато-енцефалічного
бар‘єру

Слайд 9

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕНІНГОКОКОВОІ ІНФЕКЦІЇ
(В.И.Покровский, Л.О. Фаворова, Н.Н. Костюкова, 1976.)

Слайд 10

Критерії діагностики
менінгококового бактеріоносійства
Контакт з хворим на менінгококову інфекцію.
Виділення менінгокока з носоглотки.
Відсутність

ознак фарингіту.

Критерії діагностики
менінгококового назофарінгіта

Контакт з хворим на менінгококову інфекцію.
Виділення менінгокока з носоглотки.
Помірні прояви інтоксикації з болем голови.
Біль в горлі, гіперемія слизової ротоглотки, зернистість задньої стінки глотки.

Локалізовані
форми

Слайд 11

Критерії діагностики менінгококцемії
Найгостріший початок з гіпертермії.
Швидка поява на шкірі геморагічної

висипки зірчатої з чіткими контурами, яка хаотично розміщується на шкірі хворого і при натисненні не зникає.

Слайд 12

Слайд 13

ГРУПА ЗАХВОРЮВАНЬ, З ЯКИМИ СЛІД ПРОВОДИТИ ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ ПІДОЗРІ НА

МЕНІНГОКОКЦЕМІЮ

Геморагічний васкуліт (хвороба Шенлейна-Геноха).
Інфекційне захворювання, яке супроводжується значними проявами інтоксикації та геморагічною висипкою:
тяжкий перебіг грипу,
брюшний тиф
сепсис

Слайд 14

УСКЛАДНЕННЯ МЕНІНГОКОКЦЕМІЇ
Інфекційно-токсиновий шок.
Синдром
Уотерхаузена-
Фридерихсена
(крововилив в надниркові залози).
Набряк-набухання головного мозку.

Слайд 15

Синдром Уотерхаузена-Фридерихсена (крововилив в надниркові залози)
Крупно-плямистий зливний геморагічний висип
Крововилив в надниркові

залози

Слайд 16

КЛІНІЧНІ КРИТЕРІЇ ІНФЕКЦІЙНО-ТОКСИНОВОГО ШОКУ
Бліда шкіра, порушення мікроциркуляції у вигляді «мармуровості» шкіри,

симптому “блідого п'ятна”.
Швидке розповсюдження геморагіного висипу, холодні кінцівки.
Підвищення температури тіла до 38,5-400С з ознобом і подальшим її зниженням.
Тахікардія із зниженням артеріального тиску.
Зниження діурезу.
Збудження, занепокоєння дитини, судоми, порушення свідомості.

Слайд 17

НЕВІДКЛАДНІ ЗАХОДИ ПРИ ІТШ
Забезпечити венозний доступ!
Інфузійна терапія глюкозо-солевими і колоїдними розчинами

для стабілізації ОЦК.
Антибактеріальна терапія – левоміцетину сукцинат по 25 мг/кг (разова доза) внутрішньовенно, цефтріаксон 75 мг/кг на фоні інфузійної терапії.
Інотропна підтримка (дофамін).
Введення кортикостероїдів – преднізолон (разова доза) при загрозі розвитку гострої надниркової недостатності: при ІТШ I ступеню – 5 мг/кг
при ІТШ II ступеню – 10 мг/кг
при ІТШ III ступеню – 15-20 мг/кг
При симптомах набряку мозку препаратом вибору є дексазон!

Слайд 18

КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ
МЕНІНГОКОКОВОГО МЕНІНГІТУ
Найгостріший початок с гіпертермії.
Сильний головний біль, блювота без

діареї.
Гіперестезія, гіперакузія, світлобоязнь.
Типова поза дитини – лежит на боку з закинутою головою і приведеними до живота ногами.
Позитивні менінгеальні симптоми – ригідність м'язів потилиці, Керніга, верхній, середній і нижній Брудзинського, Лессажа.

Слайд 19

Лікворологічна діагностика менінгітів
ВИСОКИЙ НЕЙТРОФІЛЬНИЙ ЦИТОЗ
гнійний менінгіт
бактеріальна етіологія захворювання
ЛІМФОЦИТАРНИЙ

ЦИТОЗ

серозний менінгіт

вірусна чи специфічна етіологія

Слайд 20

Ліквор на вигляд
при гнійному менінгіті
Бактеріоскопія
«товста крапля»

Слайд 21

Ускладнення менінгококового менінгіту
ІТШ.
Набряк-набухання мозку.
Синдром церебральної гіпотензії – у дітей раннього

віку.
Епіндиматіт і вентрикуліт.
Субдуральний випіт (у дітей перших 2 років життя).

Слайд 22

Група захворювань, з якими слід проводити диференційний діагноз менінгококового менінгіту
Гнійні менінгіти

іншої бактеріальної етіології (гемофільний, пневмококовий, стафіло-стрептококовий та ін.).
Серозні менінгіти вірусної етіології (ентеровірусні, герпесвірусні, викликані збудниками з групи ГРВІ).
Туберкульозний менінгіт.
Кандидозний і ін. гнійні менінгіти.
Нейротоксикоз (токсична енцефалопатія).

Слайд 23

Особливості ліквора при
туберкульозному менінгіті
Помірний лімфоцитарний цитоз (100-300 клітин).
Підвищення рівня

білка.
Зменшення вмісту глюкози і хлоридів.
Випадіння фібринозної плівки при стоянні.

Слайд 24

ПРИКЛАД ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ
Менінгококова інфекція: локалізована форма, менінгококовий назофарингіт (мк+), средньотяжка форма.
Менінгококова

інфекція : генералізована форма, менінгококцемія (мк+), ускладнена інфекційно-токсиновим шоком ІІ ступеню, гострою нирковою недостатністю.
Менінгококова інфекція : генералізована форма, менінгококовий менінгіт (мк+), ускладнений набряком і набуханням головного мозку. Кома ІІ ступеню.

Слайд 25

Підходи до антибактеріальної терапії
при гнійному менінгіті
антибіотик повинен перетинати крізь гематоенцефалічний бар'єр;
з

урахуванням чутливості збудника до антибактеріальних препаратів.

АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ

Антибіотики резерву:
Цефотоксим – 200 мг/кг/доб.
Цефтріаксон 100мг/кг/доб.
При ІТШ–левоміцетину-сукцинат 100мг/кг/доб.

Бензілпеницилін – 300-500тис/кг/доб, введення кожні 4 години
Ампіцилін - 300 тис/кг/доб,
введення кожні 4 години

Слайд 26

Показання до відміни антибактеріальної терапії
Санація ліквору – зниження цитозу менше 100

клітин, і зміна його на лімфоцитарний.

Показання до виписування з відділення

Дворазовий негативний результат посіву з носоглотки на менінгокок, який виконано на третю добу після закінчення антибактеріальної терапії та повторний через добу.

Слайд 27

Профілактика
Заходи в осередку інфекції
Ізоляція хворого до одужання та ерадикації збудника;
Обстеження

контактних – мазок із носоглотки на мк;
Ізоляція і санація носителів (антибактеріальна терапія)
Загальна профілактика
Вакцинація за епідемічними показами

Слайд 28

ПОЛІОМІЄЛІТ
– гостре інфекційне захворювання, яке визивають поліовіруси, для якого властиве

переважно ураження нервової системи з подальшим розвитком в'ялих паралічів.

Слайд 29

Поліовірус
Безоболочечний
Член родини ентеровірусів

Слайд 30

Класифікація поліомієліту ( В.Ф.Учайкін, 1998г.)

Слайд 31

«Підозрювальний на поліомієліт випадок» - випадок гострого в'ялого моно-, пара- чи

тетрапареза (ГВП), який розвинувся в продовж 1-3 днів. Характеризується раптовою появою слабкості чи паралічу ноги, руки чи тіла.
«Вірогідний випадок поліомієліту» - підозрювальний випадок+ типова клініка ГВП без порушення чутливості з ознаками асиметрії та мозаїчності ураження без наявності причин для ГВП (травма, дегенеративні захворювання нервової системи та інш.).

Слайд 32

Лише випадок гострого в'ялого паралічу, при якому виділений поліовірус, класифікується як

поліомієліт!

Правила обстеження на поліовірус
Відбір фекалій в дві проби з інтервалом 24-48 години;
Збереження холодового ланцюга при транспортуванні – транспортування на льоду.

Характерні ознаки синдрому гострого в’ялого паралічу :
1. Зниження м'язової сили.
2. Гіпотонія чи атонія м'язів.
3. Гіпорефлексія чи арефлексія з м'язів і сухожиль.
4. Неврогенна м'язова дегенерація – розвиток атрофій м'язів.

Слайд 33

Захворювання, що супроводжуються
гострим в’ялим паралічем:
1. Гострий поліомієліт поліовірусної етіології.
2. Гострий поліомієліт вакцинасоційований.
3. Поліомієлітоподібні

захворювання.
4. Полірадікулонейропатії (синдроми Гійєна-Барре, Ландрі, поперечний мієліт, неврит лицьового нерва).
5. Численна група периферичних нейропатій як наслідок інфекційних захворювань.
6. Периферична нейропатія внаслідок системних захворювань.
7. Захворювання м'язів, кісток, суглобів.
8. Паралічі невідомої етіології.
9. Ураження центральної нервової системи (енцефаліти, менінгіти, пухлини).

Слайд 34

Основні відмінні ознаки паралітичного поліомієліту:
1. Гострий початок захворювання.
2. Менінгорадикулярний синдром (больовий).
3. Швидкий розвиток парезів

(до 2-х днів).
4. Гострий млявий параліч зі збереженою чутливістю.
5. Мозаїчність ураження.
6. Асиметричність ураження.
7. Ураження великих м'язів.
8. Рання поява контрактур.
9. Відсутність тазових розладів.
10. Зміни в лікворі.
11. Тривалий характер паралічу (більше 60 днів).

Основні відмінні ознаки полінейропатій :
1. Мляві парези і паралічі.
2. Дистальний тип порушення чутливості (типу "рукавичок" чи "шкарпеток"), часто в сполученні з корінцевими болями.
3. Сполучення симптомів випадіння із симптомами подразнення.
4. Вегатативно-трофічні розлади.
5. Рухові, чуттєві, вегетативні порушення симетричні, переважають у дистальних відділах і характеризуються висхідним типом розвитку.
6. Іноді уражаються черепні нерви.

Нейроінфекції у дітей

Содержание

МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯгостре інфекційне захворювання, яке викликає Neisseria meningitidis, передається повітряно-крапельним шляхом

Збудник – менінгокок Neisseria meningitidis – грамнегативний диплокок, має форму зерна

Особливості культивування: Погано росте на живильних середовищах. Культивується на середовищах з

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІСезонність – зимово-весняна.Періодичні підйоми захворюваності – кожні 10-15 роківОсобливості розповсюдженості

В Україні за період1995-2012 роки серологічна приналежність до основних серогруп менінгококів

ПАТОГЕНЕЗвхідні ворота – слизова ротоглотки локалізований процес перетин бар'єру слизових –генералізована

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕНІНГОКОКОВОІ ІНФЕКЦІЇ(В.И.Покровский, Л.О. Фаворова, Н.Н. Костюкова, 1976.)

Критерії діагностикименінгококового бактеріоносійстваКонтакт з хворим на менінгококову інфекцію.Виділення менінгокока з носоглотки.Відсутність

Критерії діагностики менінгококцеміїНайгостріший початок з гіпертермії. Швидка поява на шкірі геморагічної

ГРУПА ЗАХВОРЮВАНЬ, З ЯКИМИ СЛІД ПРОВОДИТИ ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ ПРИ ПІДОЗРІ НА

УСКЛАДНЕННЯ МЕНІНГОКОКЦЕМІЇІнфекційно-токсиновий шок.Синдром Уотерхаузена- Фридерихсена (крововилив в надниркові залози).Набряк-набухання головного мозку.

Синдром Уотерхаузена-Фридерихсена (крововилив в надниркові залози) Крупно-плямистий зливний геморагічний висипКрововилив в надниркові

КЛІНІЧНІ КРИТЕРІЇ ІНФЕКЦІЙНО-ТОКСИНОВОГО ШОКУБліда шкіра, порушення мікроциркуляції у вигляді «мармуровості» шкіри,

НЕВІДКЛАДНІ ЗАХОДИ ПРИ ІТШЗабезпечити венозний доступ!Інфузійна терапія глюкозо-солевими і колоїдними розчинами

КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ МЕНІНГОКОКОВОГО МЕНІНГІТУНайгостріший початок с гіпертермії.Сильний головний біль, блювота без

Лікворологічна діагностика менінгітівВИСОКИЙ НЕЙТРОФІЛЬНИЙ ЦИТОЗ гнійний менінгіт бактеріальна етіологія захворювання ЛІМФОЦИТАРНИЙ

Ліквор на вигляд при гнійному менінгітіБактеріоскопія «товста крапля»

Ускладнення менінгококового менінгітуІТШ.Набряк-набухання мозку. Синдром церебральної гіпотензії – у дітей раннього

Група захворювань, з якими слід проводити диференційний діагноз менінгококового менінгітуГнійні менінгіти

Особливості ліквора при туберкульозному менінгітіПомірний лімфоцитарний цитоз (100-300 клітин). Підвищення рівня

ПРИКЛАД ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУМенінгококова інфекція: локалізована форма, менінгококовий назофарингіт (мк+), средньотяжка форма. Менінгококова

Підходи до антибактеріальної терапіїпри гнійному менінгітіантибіотик повинен перетинати крізь гематоенцефалічний бар'єр;з

Показання до відміни антибактеріальної терапіїСанація ліквору – зниження цитозу менше 100

Профілактика Заходи в осередку інфекціїІзоляція хворого до одужання та ерадикації збудника;Обстеження

ПОЛІОМІЄЛІТ – гостре інфекційне захворювання, яке визивають поліовіруси, для якого властиве

ПоліовірусБезоболочечнийЧлен родини ентеровірусів