Парентеральні вірусні гепатити

Содержание

Слайд 2

План лекції Епідеміологія вірусних гепатитів Патогенез вірусних гепатитів Класифікація вірусних гепатитів

План лекції

Епідеміологія вірусних гепатитів
Патогенез вірусних гепатитів
Класифікація вірусних гепатитів
Клініка

вірусних гепатитів
Ускладнення вірусних гепатитів
Діагностика вірусних гепатитів
Лікування вірусних гепатитів
Лікування ГПЕ
Слайд 3

Вірусні гепатити з парентеральним механізмом зараження Вірусний гепатит B (HBV-інфекція); Вірусний

Вірусні гепатити з парентеральним механізмом зараження

Вірусний гепатит B (HBV-інфекція);

Вірусний гепатит

С (HСV-інфекція);

Вірусний гепатит D (HDV-інфекція).

За даними ВООЗ у світі щороку від різних форм парентеральних вірусних гепатитів помирають більше 1 млн людей

Слайд 4

Критерієм розповсюдженості HBV-інфекції є частота виявлення HBsAg серед донорів Низький рівень-

Критерієм розповсюдженості HBV-інфекції є частота виявлення HBsAg серед донорів
Низький рівень-

менш ніж 2 % (країни Північної, Західної та Центральної Європи, Північної Америки).
Середній рівень - от 2 до 7 % (країни Південої та Східної Європи).
Високий рівень – більш ніж 7 %, може сягати 15-20 % (в країнах Східної та Південно-східної Азії, екваторіальної Африки.

Епідеміологія вірусного гепатиту B

Слайд 5

Епідеміологія вірусного гепатиту С HCV-інфекція займає одне з основних місць в

Епідеміологія вірусного гепатиту С

HCV-інфекція займає одне з основних місць в інфекційній

патології.
За даними ВООЗ у світі інфіковані HCV біля 1 млрд осіб.
На долю HCV-інфекції припадає 70 % хронічних гепатитів, 40 % цирозів печінки в термінальній стадії та 60 % гепатоцеллюлярної карциноми.
Слайд 6

Розповсюдженість генотипів HCV за географічними регіонами світу

Розповсюдженість генотипів HCV за географічними регіонами світу

Слайд 7

Джерело інфекції при парентеральних вірусних гепатитах хворі гострою формою ВГ (останні

Джерело інфекції при парентеральних вірусних гепатитах

хворі гострою формою ВГ (останні

2-8 тижнів інкубації, переджовтяничний і жовтяничний періоди, до повної санації у періоді одужання);

хворі хронічною формою ВГ (тривалість періоду заразності не обмежена);

вірусоносії - «здорові» HBsAg носії (тривалість періоду заразності не обмежена).

Слайд 8

ПРИРОДНІ АРТИФІЦІАЛЬНІ Шляхи передачі Основний фактор передачі ВГ з парентеральним механізмом зараження – контамінована кров

ПРИРОДНІ

АРТИФІЦІАЛЬНІ

Шляхи передачі

Основний фактор передачі ВГ з парентеральним механізмом зараження – контамінована

кров
Слайд 9

ПРИРОДНІ шляхи передачі парентеральних ВГ при гепатиті В дуже високий (до

ПРИРОДНІ
шляхи передачі парентеральних ВГ

при гепатиті В дуже високий (до 90 %)

при реплікативній стадії захворювання (HBeAg+, HBV-DNA+);
при гепатиті С ризик невисокий (4-5 %).

статевий

трансплацентарний
перинатальний (переважає)
при ГВ дуже високий (до 90-95%) при реплікації віруса (HBeAg+, HBV-DNA+); при ГС ризик 4-5%

вертикальний

Слайд 10

АРТИФІЦІАЛЬНІ шляхи передачі парентеральних ВГ переливання крові та препаратів крові; операції,

АРТИФІЦІАЛЬНІ
шляхи передачі парентеральних ВГ

переливання крові та препаратів крові;
операції, ендоскопічні маніпуляції;
трансплантація

органів і тканин.

медичні

в/в застосування наркотиків (ризик зараження дуже високий);
нанесення татуажу;
манікюр тощо.

немедичні

Слайд 11

ПАТОГЕНЕЗ HBV і HCV можуть персистувати і реплікуватися не тільки в

ПАТОГЕНЕЗ

HBV і HCV можуть персистувати і реплікуватися не тільки в гепатоцитах,

а й в клітинах кісткового мозку, селезінки, лімфатичних вузлів, підшлункової залози, тому мають здатність викликати як печінкові, так і позапечінкові прояви;
HBV і HCV не володіють прямим цитопатогенним ефектом. Провідну роль у патогенезі HBV- і HCV-інфекцій відіграють імуноопосередковані механізми, коли звільнення організму від вірусу залежить від імунного цитолізу, індукованого цитотоксичними лімфоцитами.
Слайд 12

ПЕРЕБІГ ТА РЕЗУЛЬТАТ ПАРЕНТЕРАЛЬНИХ ВГ циклічний перебіг з одужанням – при

ПЕРЕБІГ ТА РЕЗУЛЬТАТ ПАРЕНТЕРАЛЬНИХ ВГ

циклічний перебіг з одужанням – при високій

реплікативній активності віруса, відсутності інтеграції в геном гепатоцита (HBV) і адекватній
імуннім відповіді на вірус:
при гострому гепатиті В – у 80-85 % пацієнтів;
при гострому гепатиті С у 10-15 % пацієнтів.
Слайд 13

ПЕРЕБІГ ТА РЕЗУЛЬТАТ ПАРЕНТЕРАЛЬНИХ ВГ ациклічний перебіг з хронізацією – при

ПЕРЕБІГ ТА РЕЗУЛЬТАТ ПАРЕНТЕРАЛЬНИХ ВГ

ациклічний перебіг з хронізацією – при низькій

активності вірусної репликації, слабкій імуногенності та високій мутагенності вірусу (HCV), при інтеграції генома вирусу в геном гепатоцита (HBV) і слабкій активності імунної відповіді:
хронізація при гепатиті В – у 10-15 % пацієнтів;
хронізація при гепатиті С - до 90 % пацієнтів.
Слайд 14

ПЕРЕБІГ ТА РЕЗУЛЬТАТ ПАРЕНТЕРАЛЬНИХ ВГ ациклічний перебіг з розвитком фульмінантної форми

ПЕРЕБІГ ТА РЕЗУЛЬТАТ ПАРЕНТЕРАЛЬНИХ ВГ

ациклічний перебіг з розвитком фульмінантної форми ВГ

– при надмірній імунній відповіді (гіперпродукція ЦТЛ та антитіл), що супроводжується дуже високою активністю імунного цитолизу:
Фульмінантні форми реєструються у 1% хворих ГГВ та ГГВ+D з летальністю > 50%;
HDV володіє прямою цитопатичною дією, сприяючи некрозу гепатоцитів;
Основним специфічним ускладненням ГГB та ГГB+D є гостра печінкова енцефалопатія (ГПЕ).
Слайд 15

Патогенетичні механізми, що лежать в основі неврологічних розладів при фульмінантній формі

Патогенетичні механізми, що лежать в основі неврологічних розладів при фульмінантній формі

ГГB і ГГB + D носять комплексний характер.

головну роль відіграє вплив на мозок ендогенних нейротоксинів, що отримали назву «медіаторів ПЕ»: аміак, фенол, індол, меркаптани, низькомолекулярні жирні кислоти
продукти розпаду печінкової тканини

Токсична теорія

Слайд 16

Під впливом церебротоксичних речовин відбувається «дезорганізація» обміну клітин кори головного мозку.

Під впливом церебротоксичних речовин відбувається «дезорганізація» обміну клітин кори головного

мозку.
Пригнічуються процеси окисного фосфорилювання з падінням біоенергетичного потенціалу церебральних клітин, порушується утилізація О2 тканиною мозку з розвитком церебральної гіпоксії та гіпоглікемії.
Розвивається дезінтеграція мембран нервових клітин з різким підвищенням їх проникності.

Токсична теорія

Слайд 17

надлишок деяких жирних і ароматичних амінокислот призводить до їх кумуляції в

надлишок деяких жирних і ароматичних амінокислот призводить до їх кумуляції

в ЦНС.
вони можуть підміняти нормальні адренергічні медіатори (адреналін та ін), знижуючи тим самим швидкість проведення нервового імпульсу у 50 разів.

Теорія несправжніх нейротрансмітерів

Слайд 18

КЛІНІЧНІ ФОРМИ ГЕПАТИТІВ B и C За циклічністю перебігу: Циклічні (цитолітична

КЛІНІЧНІ ФОРМИ ГЕПАТИТІВ B и C

За циклічністю перебігу:
Циклічні (цитолітична і холестатична,

гостра і затяжна форми);
Ациклічні (вирусоносійство, хронічна форма, фульмінантна форма);
За виразністю симптомів:
Інаппарантна;
Безжовтянична форма;
Жовтянична форма.
Слайд 19

КЛІНІЧНІ ФОРМИ ГЕПАТИТІВ B и C За тяжкісю перебігу: Легкі; Середньотяжкі;

КЛІНІЧНІ ФОРМИ ГЕПАТИТІВ B и C
За тяжкісю перебігу:
Легкі;
Середньотяжкі;
Тяжкі;
Фульмінантні (реєструються у 1%

хворих ГГВ і ГГВ+D з летальністю > 50%).
Слайд 20

Клінічні особливості гострих вірусних гепатитів з парентеральним механізмом зараження варіює від

Клінічні особливості гострих вірусних гепатитів з парентеральним механізмом зараження

варіює від

45 до 180 днів;
у середньому 3-4 місяці.

Інкубаційний період

Слайд 21

Клінічні особливості гострих вірусних гепатитів з парентеральним механізмом зараження початок захворювання

Клінічні особливості гострих вірусних гепатитів з парентеральним механізмом зараження

початок захворювання

частіше поступовий;
тривалість в середньому 8-12 днів, але може подовжуватися до 1 місяця;
найбільш часті варіанти: артралгічний та диспепсичний;
у 30 % поліартралгії, уртикарні елементи висипу (прояв токсико-алергічного синдрому, пов’язаного з накопиченням ЦІК).

Продромальний період

Слайд 22

Клінічні особливості гострих вірусних гепатитів з парентеральним механізмом зараження наростає поступово,

Клінічні особливості гострих вірусних гепатитів з парентеральним механізмом зараження

наростає поступово,

прогресує інтоксикація;
загальна слабкість, зниження апетиту аж до анорексії, нудота, блювання, відчуття тяжкості в правому підребер'ї;
гепатомегалія, у 30% спленомегалія;
тривалість і стійкість клінічних проявів;
при тяжкому перебігу геморагічний с-м.

Жовтяничний період

Слайд 23

Фульмінантна форма: Розвиток ГПЕ протягом 2-х тижнів з моменту виникнення жовтяниці

Фульмінантна форма:
Розвиток ГПЕ протягом 2-х тижнів з моменту виникнення жовтяниці

Субфульмінантна форма:
Розвиток

ГПЕ після
2-х тижнів з моменту виникнення жовтяниці

Клінічним проявом фульмінантної форми гепатиту є ГПечН, яка клінічно виявляється синдромом ГПЕ:

Слайд 24

Патогномонічних симптомів, вияв котрих вказував би на загрозу розвитку ГПЕ, немає.

Патогномонічних симптомів, вияв котрих вказував би на загрозу розвитку ГПЕ, немає.
Інформативна

сукупність клінічних і лабораторних даних, отриманих при динамічному спостереженні за хворими.
Слайд 25

прогресуюче зменшення розмірів печінки (симптом "порожнього підребер'я" - зникнення зони печінкової

прогресуюче зменшення розмірів печінки (симптом "порожнього підребер'я" - зникнення зони

печінкової тупості), консистенція печінки стає в'ялою, перестає прощупуватися нижній край;

печінковий запах з рота (виникає у зв'язку з посиленим розпадом білків і утворенням патологічних метаболітів);

спонтанний біль в правому підребер'ї при пальпації (обумовлений активним аутолітичним процесом);

Ознаки розвитку фульмінантної форми

температурна реакція (38-39°С );

Слайд 26

розвиток білірубін-ферментної дисоціації (збільшення білірубіну з падінням активності АлАТ); зміни серологічного

розвиток білірубін-ферментної дисоціації (збільшення білірубіну з падінням активності АлАТ);

зміни

серологічного профілю: швидке (в докоматозному періоді) зникнення атипічних маркерів HBeAg, HBsAg і поява в незвично ранні терміни anti-HBe, anti-HBs;

зниження протромбінового індексу нижче 50%, гіпопротеїнемія і гіпоальбумінемія;

Ознаки розвитку фульмінантної форми

поява нейтрофільного лейкоцитозу;

Слайд 27

В залежності від ступеня виразності нервово-психічних порушень виокремлюють 4 стадії ГПЕ

В залежності від ступеня виразності нервово-психічних порушень виокремлюють 4 стадії ГПЕ

ГПЕ

Прекома I
Стан важкий. Свідомість збережена.
Виразність інтоксикації не завжди поєднується з інтенсивністю жовтяниці (інтенсивність жовтяниці малоінформативна, так як при фульмінантній формі не встигає досягти максимуму).
Емоційна нестійкість, забудькуватість, астенія, адинамія, почуття тривоги, запаморочення.
Інверсія сну. Порушується координація (промахування при виконанні координаційних проб). Легкий тремор кінчиків пальців.
Слайд 28

ГПЕ Прекома II Сомноленція, яка передвіщає наступ сопора. Байдужість до навколишнього,

ГПЕ Прекома II

Сомноленція, яка передвіщає наступ сопора. Байдужість до навколишнього, адинамічність,

загальмованість, сонливість. Свідомість сплутана: погана орієнтація в часі і просторі, мова уповільнена.
"Хлопаючий тремор" - тремор кистей, згинання та розгинання зап'ястя, що поєднуються з великим тремтінням м'язів рук. Зниження сухожильних і зіничних рефлексів.
На тлі загальмованості виникають напади психотропного збудження: поведінка неадекватна, хворі повністю втрачають орієнтацію, виникає марення і галюцинації.
Слайд 29

ГПЕ Кома I Характеризується як сопорозна стадія, відповідає переходу прекоми в

ГПЕ Кома I

Характеризується як сопорозна стадія, відповідає переходу прекоми в кому.
Свідомість

відсутня. Однак хворі зберігають реакцію на сильні подразнення - біль. Зіниці широкі з майже повною відсутністю реакції на світло. Виражені патологічні рефлекси (Бабінського та ін). Напади клонічних судом.
Парез гладкої мускулатури призводить до атонії кішківника зі здуттям живота, припинення сечовиділення при повному сечовому міхурі (ischuria paradoxa). Дефекація і сечовипускання стають мимовільними.
Слайд 30

ГПЕ Кома II Повна втрата свідомості. Втрата реакцій на будь-які подразнення,

ГПЕ Кома II

Повна втрата свідомості. Втрата реакцій на будь-які подразнення, в

тому числі і на больові. Арефлексія. Зіниці розширені, не реагують на світло. Характерна поява патологічного дихання типу Куссмауля або Чейна-Стокса.
Слайд 31

СПЕЦИФІЧНА ДІАГНОСТИКА ГЕПАТИТУ В (виявлення у крові вірусу, його антигенів, специфічних

СПЕЦИФІЧНА ДІАГНОСТИКА ГЕПАТИТУ В
(виявлення у крові вірусу, його антигенів, специфічних антитіл)
HBsAg
HBeAg
anti-HBcor

IgM

методом ІФА

HBV-DNA

методом ПЛР

Слайд 32

СПЕЦИФІЧНА ДІАГНОСТИКА ГЕПАТИТУ D (виявлення у крові вірусу, його антигенів, специфічних

СПЕЦИФІЧНА ДІАГНОСТИКА ГЕПАТИТУ D
(виявлення у крові вірусу, його антигенів, специфічних антитіл)
anti-HDV

IgM

методом ІФА

HDV-RNA

методом ПЛР

Слайд 33

СПЕЦИФІЧНА ДІАГНОСТИКА ГЕПАТИТУ С (виявлення у крові вірусу, його антигенів, специфічних

СПЕЦИФІЧНА ДІАГНОСТИКА ГЕПАТИТУ С
(виявлення у крові вірусу, його антигенів, специфічних антитіл)
anti-HCVcore

IgM
anti-HCV IgG
anti-core, anti-NS3, anti-NS4, anti-NS5

методом ІФА

HCV-RNA

методом ПЛР

Слайд 34

НЕСПЕЦИФІЧНА ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА (оцінка функціонального стану печінки) Ензимні тести - визначення

НЕСПЕЦИФІЧНА ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА (оцінка функціонального стану печінки)

Ензимні тести - визначення активності

ферментів, синтезованих гепатоцитами:
індикаторні ферменти (АлАТ, АсАТ, ЛДГ, СДГ);
кінетичний метод (АлАТ в нормі до 40 од.)
колориметричний (АлАТ в нормі до 0,7 ммоль/год.л);
“ефект розведення”
у цільній сироватці АлАТ – 7,8 ммоль/год.л.
у розведеній 1:10 сироватці АлАТ – 58
екскреторні (ЩФ) - має значення в діагностиці холестатичних форм ВГ, в диференційній діагностиці ВГ з підпечінковими жовтяницями.
секреторні (фактори згортання крові) – в оцінці тяжкості перебігу.
Білкові проби.
Показники пігментного обміну.
Слайд 35

В гострий період ВГ противірусна терапія ІФН–α в поєднанні з аналогами

В гострий період ВГ противірусна терапія ІФН–α в поєднанні з аналогами

нуклеотидів (рибавірин) показана тільки хворим на гострий гепатит С у зв’язку з високим ризиком хронізації.

Лікування неускладнених форм ВГ (етіотропна терапія)

Слайд 36

Лікування неускладнених форм ВГ (патогенетична терапія) Ентеросорбенти; для попередження кишкової аутоінтоксикації–

Лікування неускладнених форм ВГ (патогенетична терапія)
Ентеросорбенти;
для попередження кишкової аутоінтоксикації– препарати на основі

лактулози;
з заміщувальною метою – ферменти
за середньотяжкого і тяжкого перебігу інфузійно-дезінтоксикаційна терапія;
за тяжкого перебігу і неефективності інфузійної терапії – глюкокортикоїди;
У період реконвалесценції гепатопротектори;
за наявності холестатичного синдрому – препарати УДХК;
при затяжному перебігу – імуномодулятори.
Слайд 37

госпіталізація в ВРІТ. Повне виключення білків з раціону. Годування безбілковими сумішами

госпіталізація в ВРІТ. Повне виключення білків з раціону. Годування безбілковими

сумішами через назогастральний зонд, парентеральне введення енергетичних розчинів;

з метою дезінтоксикації - інфузійна терапія 5% розчином глюкози в комбінації з препаратами калію і інсуліну (поляризуюча суміш: 3,7 г калію хлориду і 12 ОД інсуліну на 1000 мл 5% глюкози);

з метою попередження кишкової аутоінтоксикації - per os синтетичний дисахарид лактулоза;

Патогенетична терапія при ГПЕ

з метою дезінтоксикації та корекції дефіциту плазмових білків: 10-20% розчини альбуміну. При розвитку ДВС-синдрому - свіжозаморожена плазма. Плазмозамінні препарати.

Слайд 38

для підтримки енергетичного балансу – амінокислотні суміші (Інфезол, Гепасол Нео); з

для підтримки енергетичного балансу – амінокислотні суміші (Інфезол, Гепасол Нео);


з метою стимуляції процесів регенерації і поліпшення мікроциркуляції - препарати простагландину (Вазопростан та ін.).

з метою пригнічення імунної відповіді і з метою стабілізації мембран гепатоцитів – глюкокортикоїди (преднізолон 5-10 мг/кг/добу).

Патогенетична терапія при ГПЕ

амінокислотний гепатопротектор на основі адеметіонину (Гептрал).