Содержание
- 2. 1. ПОНЯТТЯ ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦЯ ТА ОСНОВНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ Особистість злочинця – свідомий суб’єкт, наділений сукупністю
- 3. Детермінація злочинної поведінки: А. Біологізаторські концепції особистості злочинця Антропологічний напрям у визначенні природи злочинця звичайно пов’язують
- 4. Конституціональний напрям був заснований Е. Кречмером та У. Шелдоном. Розроблена система так званих “соматотипів” і виділені
- 5. Генетичний напрям. Відкриття в галузі генетики оживили і загострили наукову дискусію щодо біологічних детермінант злочинності. На
- 6. Фрейдизм. Жодне відкриття в сфері мотивації людської поведінки не залишало осторонь проблему протидії злочинності. Повною мірою
- 7. Аналітична психологія К. Юнга. Автор виділяв у несвідомому дві складові: особисте несвідоме і колективне несвідоме. Перше
- 8. Б. Соціологізаторські концепції особистості злочинця Індивідуальна психологія А. Адлера. Автор обгрунтував положення про обумовленість психіки людини
- 9. Теорія диференційного зв’язку Е. Сатерленда – в центрі її уваги знаходяться частота, інтенсивність і значення соціальних
- 10. Теорія аномії Р. Мертона присвячена питанням відповідності світогляду індивіда існуючій в суспільстві системі соціальних цінностей. При
- 11. Концепція нейтралізації С. Сайкса та Т. Матзи полягає у висвітленні механізмів виправдання делінквентної поведінки. різновиди нейтралізації:
- 12. Теорія стигматизації спирається на положення, сформульовані Ф. Танненбаумом. Згідно їй, ніщо не є злочином, але суспільство
- 13. 2. СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ ЗЛОЧИНЦЯ Основні рівні особистості злочинця: Перший рівень – вроджені особливості, що визначають темп
- 14. Психологія правопорушника характеризується антисуспільною спрямованістю, і виділяє такі її типи: асоціальна – коли поведінка не збігається
- 15. Суспільно небезпечна спрямованість, у свою чергу, поділяється на три підтипи: некримінальний – при антисуспільній, але не
- 16. 3. ЗЛОЧИННА ПОВЕДІНКА ТА МЕХАНІЗМИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ Структуру конкретного злочину можна охарактеризувати як дiяння, що складається
- 17. Етапи формування злочинної поведiнки: 1) формування особистостi з антисуспiльною спрямованiстю; 2) мотивацiя антисуспiльного вчинку (мотиваційний етап);
- 18. Поведінка – ланка, що опосередковує взаємовідносини між свідомістю людини і зовнішнім світом. Елементарною ланкою поведінки є
- 19. Кримінально-правове поняття злочину визначається двома основними категоріями – суспільної небезпеки і протиправності. Злочинна поведінка є процес,
- 20. Загалом потреби злочинця відрізняються такими ознаками: 1) нерозвиненість соціально-необхідних потреб; 2) матеріально-утилітарний характер; 3) перебільшення потреб,
- 21. В осiб, якi вчинили тяжкі насильницькі злочини, потреби видозмінилися таким чином: - потреба у спілкуванні –
- 22. Прагнення до вчинення конкретного злочину можна поділити на чотири групи: до результату дії – при співпадінні
- 23. Потреби особи та необхідність їх задоволення опосередковують виникнення мотиву – обгрунтування свідомого рішення діяти задля її
- 24. Безпосередньою причиною виникнення мотиву звичайно виступає привід – об’єктивний чинник (випадок, обставина), що використовується при вчиненні
- 25. Мета – форма реалізації мотиву, яка втілюється у діях і результатах; взаємозв’язок мотивів і цілей дій
- 26. Заключним (операціональним) етапом психологічної структури злочинної поведінки є реалізація прийнятого рішення – безпосереднє вчинення злочину. Власне
- 27. Теми рефератів 1. Психологічна характеристика корисливого злочинця. 2. Психологічна характеристика насильницького злочинця. 3. Психологічна характеристика корисливо-насильницького
- 29. Скачать презентацию