Содержание
- 2. Актуальність теми Хворіють найчастіше молоді люди; Кожен хто заразився ВІЛ-інфекцією приречений (сучасні препарати лише продовжують життя
- 3. Этіологія ВІЛ - вірус імунодефіциту людини (HIV), що відноситься до сімейства ретровірусів (Retroviridae), подсемейству лентивирусов -
- 4. Структурні гени ВІЛ: gag, env, pol. 1. Ген gag кодує утворення внутрішніх білків (p 17/18, p
- 5. Регуляторні гени: tat, rev, nef, vpr, vit, vpu. Перші три з них забезпечують контроль за репликациєю
- 6. Вірус нестійкий у зовнішньому середовищі. При кип'ятінні вірус гине через 1-5 хвилин, при пастеризації - через
- 7. Эпідеміологія ВІЛ-1 зустрічається всюди, ВІЛ-2 інфекція поширена переважно в країнах Західної Африки. Джерело ВІЛ-інфекції - людина:
- 8. Механізми передачі збудника: Природні механізми: - статевий; - вертикальний (від інфікованої матері майбутній дитині): а. трансплацентарно;
- 9. Патогенез Проникнувши до організму людини, вірус за допомогою гликопротеіда оболонки gp 120 фіксується на мембрані клітин,
- 10. Імунодефіцит при ВІЛ-інфекції обумовлений: АКТИВАЦІЯ ПРОВІУСА: При активації інфікованих хелперів відбувається і активація провируса. В активній
- 11. КЛІНІКА Інкубаційний період триває від 2-4 тижнів до 2-3 місяців, а за деякими даними довше. В
- 12. Класифікація стадій ВІЛ-інфекції та розширене визначення випадку СНІДу у дорослих та підлітків * — категорії A3,
- 13. КАТЕГОРІЯ А До цієї категорії входить: безсимптомна ВІЛ-інфекція (період первинної і вторинної латенціі); гостра стадія ВІЛ-інфекції;
- 14. Клінічні прояви гострої ВІЛ-інфекції Синдром ураження верхніх дихальних шляхів і легенів. Лихоманка може бути помірною або
- 15. 3. Синдром ураження нервової системи. Клініка гострого серозного менінгіту, менінгоенцефаліту, можливо ізольоване ураження черепно-мозкових нервів. Хворий
- 16. ВТОРИННО-ЛАТЕНТНА ФАЗА Через деякий час всі клінічні прояви гострого періоду стихають і захворювання переходить до наступної
- 17. персистуюча генералізована лімфоаденопатія Наступна фаза - персистуюча генералізована лімфаденопатія. Збільшуються лімфатичні вузли: найчастіше розташовані в передній
- 18. КАТЕГОРІЯ В відповідає СНІД-асоційованому комплексу, основні синдроми якого: 1. Локалізоване ураження шкіри і слизових оболонок вірусного,
- 19. Стрептодермія. Стафілокодермія; Відсутність генералізації процесу - головна відмінність цієї стадії від СНІДу; У осіб молодше 60
- 20. КАТЕГОРІЯ С або безпосередньо СНІД характеризується вираженим імунодефіцитом, коли кількість Т-хелперів в сироватці крові менше 200
- 21. Опортуністичні інфекції Пневмоцистна пневмонія; Кандидоз; Криптококкоз; Криптоспорідіоз; Токсоплазмоз; Цитомегаловірусна інфекція; Мікобактеріози.
- 22. Пневмоцистна пневмонія Збудник - дріжджоподібних грибок Pneumocystis jiroveci (раніше carini). Джерело інфекції - хвора людина або
- 23. Лихоманка може бути не високою, характерна задишка (ЧДД 30 і більше в хв.), Ціаноз. Мізерні локальні
- 24. ВІЛ-інфекція, стадія III Б-В, виражене зниження імунного статусу; кандидоз ротової порожнини; двостороння абсцедуюча пневмонія з локалізацією
- 25. Профілактика у хворих на СНІД пневмоцистної пневмонії: при зниженні вмісту CD4-лімфоцитів менше 200 кл в 1
- 26. Кандидоз Збудники: гриби роду Candida albicans і Candida tropicalis. Гриби Candida широко поширені в природі: вони
- 27. Для кандидозу стравоходу характерні дисфагія, відчуття печіння і болю за грудиною, нерідко бувають блювота, лихоманка. У
- 28. кандидоз стравоходу
- 29. Кандидоз ротової порожнини
- 30. Найбільш надійним методом діагностики є виявлення грибів в досліджуваному матеріалі зі слизових оболонок, з крові і
- 31. Криптококкоз Збудник: гриб Cryptococcus nеоformans. Зараження людини відбувається переважно при вдиханні частинок пилу, що містять криптококки.
- 32. Однак частіше ураження ЦНС проявляється поступово: наростають слабкість, зниження працездатності, у частини хворих можливе прогресуюче зниження
- 33. криптококкоз шкіри
- 34. Криптоспоридіоз Збудник: внутрішньоклітинний паразит Cryptosporidium. Джерело інфекції - тварини: хворі та носії. Механізм передачі - фекально-оральний.
- 35. Токсоплазмоз Збудник - Toxoplasma gondii. Джерело інфекції - тварини. Зараження людини токоплазмозом відбувається в основному фекально-оральним
- 36. При СНІДі розвивається дисемінований токсоплазмоз з проявами енцефаліту, ураженням очей, легенів, міокарда, печінки та інших органів.
- 37. Церебральний токсоплазмоз
- 38. Цитомегаловірусна інфекція Збудник ЦМВ - герпетичний вірус 5 типу. Можливий навіть обмін генетичною інформацією ЦМВ і
- 39. При СНІД є дисеміновані ураження різних органів (крім печінки, селезінки і лімфовузлів) легких, травного тракту, ЦНС,
- 40. З метою профілактики дисемінації ЦМВ-інфекції у хворих на СНІД при зниженні CD4- лімфоцитів менше 100 в
- 41. Мікобактеріози Збудник - M. avium, M. chelonei, M. Gordonae. Зараження людини може відбутися з інфікованою водою
- 42. Для СНІДу характерна генералізація процесу з ураженням не тільки шкіри, лімфовузлів, легенів, а й інших органів.
- 43. Крім опортуністичних інфекцій клініка СНІДу може бути обумовлена пухлинними процесами, ВІЛ-енцефалопатію. Генералізована саркома Капоші, коли крім
- 44. Саркома Капоши, ускладнена кандидозом Саркома Капоши, локалізація на стопі
- 46. 5% інфікованих розвиватися ВІЛ-деменція. Ураження мозку не завжди супроводжується імунодефіцитом В основі ВІЛ-деменції лежить підгострий енцефаліт,
- 47. Лабораторна діагностика Для постановки діагнозу ВІЛ-інфекції потрібно лабораторне підтвердження: виявленні антитіл до ВІЛ, антигенів, генного матеріалу
- 49. Визначення вірусних антитіл Уже в гостру фазу у багатьох хворих з'являються антитіла до р24, gp 120
- 50. Визначення вірусних антигенів Найчастіше визначають білки р24 методом ІФА. Метод дуже простий, використовується на станціях переливання
- 51. ПЛР (полімеразная ланцюжкова реакція) Існують 2 варіанти ПЛР: виявлення РНК ВІЛ, що входять до складу віріонів
- 52. Достовірною ознакою інфікування ВІЛ є виділення, культивування та ідентифікація вірусу в клітинних культурах. Допоміжні методи: 1.
- 53. Лікування На даний час відсутня можливість повної елімінації ВІЛ з організму людини. Мета терапії в продовженні
- 54. Антиретровірусні препарати діляться на чотири групи: нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (НІЗТ), ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ННІЗТ),
- 55. Антиретровірусні препарати слід призначати лише в тих випадках, коли хворий чітко зрозуміє про строге дотримання режиму
- 56. Основними показаннями для призначення АРТ є: наявність в анамнезі будь-якого СНІД індикаторного захворювання; зменшення кількості CD4-лімфоцитів
- 57. З 1996 року хворим на ВІЛ-інфекцію призначається високо активна антиретровірусна терапія (ВААРВТ) трьома препаратами: 2 препарату
- 58. Оцінку ефективності антиретровірусної терапії здійснюють на підставі наступних критеріїв: досягнення клінічної ремісії, зниження рівня РНК (бажано
- 59. Показання для госпіталізації Необхідність проведення планових досліджень, які не можуть бути здійснені в амбулаторних умовах; Призначення
- 60. Диспансерний нагляд Постановка на облік ВІЛ-інфікованих і медичний нагляд за ними здійснюються за умови їх добровільної
- 61. Періодичність і обсяги медичних оглядів залежать від стадії ВІЛ-інфекції та від темпів прогресування захворювання: 1) планові
- 63. Скачать презентацию