Оксиди неметалічних елементів. Кислотний характер оксидів та гідроксидів неметалічних елементів.

та хімічні властивості.
Узагальнити знання про кислоти як гідроксиди неметалічних елементів.
Пояснити суть парникового ефекту, причини кислотних дощів.
Ознайомити учнів з екологічними проблемами, викликаними наявністю цих сполук в навколишньому середовищі
Демонстрація № 5. Спалювання сірки і доведення кислотного характеру утвореного оксиду.

них ковалентні зв’язки між атомами є полярними, а самі молекули можуть бути полярними і неполярними.

утворенням відповідних кислот, тому їх називають ангідридами кислот:
СO2 + Н2O ↔ Н2СO3
SО3 + Н2О ↔ Н2SО4

направо

SiO2 не взаємодіє з водою, а P2O5 активно вступає в реакцію з нею; кислота H2SiO3 є дуже слабкою, а H3PO4 належить до кислот середньої сили.
Існує ще одна закономірність: чим вища валентність неметалічного елемента в оксиді, тим більшою мірою виражені кислотні властивості в оксиду і відповідної кислоти.
Так, за звичайних умов реакція оксиду SO2 з водою є оборотною, а оксид SO3 взаємодіє з нею повністю; кислота H2SO3 належить до кислот середньої сили, а H2SO4— сильна.

+ MgO →
CO2 + LiOH →
SO3 + H2O →
BaCO3 + SiO2→
CaCO3 + P2O5→

сульфуру(VI) S03

газ (у 2,2 раза важчий за повітря), з різким запахом, що викликає кашель. Негорючий. Токсичний
Дуже легко розчиняється у воді (в 1 л води при 20 °С Розчиняється 43 л S02).
Поряд з «фізичним» розчиненням одночасно відбувається хімічна взаємодія невеликої частини молекул оксиду сульфуру(ІV) S02 з водою, внаслідок чого утворюється сульфітна кислота:
S02 + Н20 = H2S03
Оксид сульфуру (IV) добувають спалюванням сірки, a також як побічний продукт випалювання сульфідних руд кольорових металів, наприклад:
S + O2 = SO2↑
2Pb + 3O2 = 2PbO + 2SO2↑

Оксид сульфуру (VІ) S03(триоксид сульфуру) — безбарвна рідина, яка за температури, нижчої від 17 °С, кристалізується, перетворюючись на довгі шовковисті кристали.
Дуже летка речовина, сильний окисник. Токсичний, уражує слизові оболонки й дихальні шляхи, викликає тяжкі опіки шкіри, енергійно руйнує органічні сполуки.
Зберігають його у запаяних скляних посудинах.
Оксид сульфуру (VІ) на повітрі димить, бурхливо взаємодіє з водою з виділенням великої кількості теплоти, утворюючи сульфатну кислоту:
S03 + Н20 = H2S04
Добувають оксид сульфуру(VI) у результаті окиснення S02 киснем повітря

у якому завжди містяться домішки сірки та сполук Сульфуру.
Найбільше забруднюють атмосферу сірчистим газо-, теплові- електростанції, металургійні та хімічні заводи.
За підрахунками вчених, його річні викиди в атмосферу становлять майже 150 млн т.

окиснення від +1 до +5:
+1 +2 +3 +4 +5
N20, NO, N203, N02, N2O5
Усі оксиди нітрогену дуже отруйні, за винятком N20.

Нітроген (II) оксид -NO
Нітроген (III) оксид- N203
Нітроген (IV) оксид- N02
Нітроген (V) оксид- N2O5

до несолетвірних оксидів. Під назвою «веселильний газ» N20 у суміші з киснем використовується в медицині для наркозу. Не отруйний.

Оксид нітрогену (ІІ) NO — безбарвний газ, без запаху, у воді не розчиняється. Належить до несолетвірних оксидів.
На повітрі легко окиснюється, перетворюючись на бурий газ — діоксид нітрогену, або оксид нїтрогену (IV) N02:
2NO + 02 = 2N02

Оксид нітрогену (IV) N02 — бурий газ із характерним апахом. Належить до солетвірних (кислотних) оксидів. Добре розчиняється у воді, бо реагує з нею, утворюючи суміш двох кислот — нітратної і нітритної
2N02 + Н20 = HN03 + HN02

Оксид нітрогену(ІІІ) N203 — нестійка темно-синя рідина за низьких теператур, солетвірний (кислотний) оксид, розчиняючись у воді, утворює нітритну кислоту:
N2О3 + Н2О = 2HN02

Оксид нітрогену(V) N205 — білі кристали, також солетвірний (киcлотний) оксид, реагує з водою, утворюючи нітратну кислоту: N205 + H2О = 2HN03
Нітратна кислота являє собою сильну одноосновну кислоту.
Її солі — нітрати

пального в циліндрах двигунів утворюється NO, а з нього — NO2.

«Лисячий хвіст» - жаргонна назва викидів в атмосферу нітроген (IV) оксиду на хімічних приємствах (іноді - з вихлопних труб старих автомобілів).

застосовується для осушування газів.
Типовий кислотний оксид.
Енергійно реагує з водою, утворюючи різні фосфатні кислоти, залежно від співвідношення і температури води:
Р205 + Н20 = 2НР03
холодна метафосфатна кислота
Р205 + ЗН20 = 2Н3Р04
гаряча ортофосфатна
кислота

СО.
С02 — оксид карбону(IV), діоксид карбону, вуглекислий газ;
СО — оксид карбону(II), монооксид карбону, чадний газ.

газ, без запаху, важчий за повітря в 1,5 раза, доволі добре розчиняється у воді, особливо під тиском, легко перетворюється на рідину навіть за кімнатної температури і невеликого тиску (5 МПа). Зріджений С02 зберігають у стальних балонах. Якщо його швидко вилити з балона, вуглекислий газ випаровується, внаслідок чого час-тина газу перетворюється на снігоподібну масу. Твердий вуглекислий газ називають сухим льодом.
Вуглекислий газ С02 у великих кількостях шкідливий для людіни і тварин

Оксид карбону СО, або чадний газ, — безбарвний, без запаху, погано розчиняється у воді, важко перетворюється на рідину (за нормального тиску і температури -191,5 °С), трохи легший за повітря. Чадний газ СО — дуже отруйний.
Він утворює стійку сполуку з гемоглобіном крові, внаслідок чого кров втрачає властивість переносити кисень в організмі, і настає кисневе голодування. У людини з'являються сильний головний біль, нудота, вона може знепритомніти і навіть померти!

2 мл) додати 1—2 краплі розчину лакмусу, а потім пустити туди вуглекислий газ, лакмус змінить своє забарвлення, і розчин почервоніє.
Це пояснюється тим, що С02 взаємодіє з водою з утворенням нестійкої карбонатної кислоти:
H2O + CO2 ⇔ H2CO3
2. Взаємодія з основами і основними оксидами.
Оксид карбону (IV) С02 реагує з лугами у водних розчинах та з твердими лугами і основними оксидами за звичайних умов, утворюючи солі — карбонати:
Са(ОН)2 + С02 - СаС03↓ + Н20
СаО + С02 = СаС03

Оксид карбону(ІІ) CO як несолетвірний оксид зазначених вище реакцій не дає (солей не утворює). Йому притаманні інші властивості:
а) здатність горіти васильково-синім полум'ям, виділяючи велику кількість теплоти:
2СО + О = 2С02, ΔH = -572 кДж,
через що його використовують (разом з іншими газами) як газувате паливо (у доменному виробництві);
б) здатність відновлювати метали з оксидів (під час нагрівання):
Fe304 + 4СО = 3Fe + 4С02↑
Зазначена властивість використовується під час виплавляння металів із руд.

на мармур:
СаС03 + 2НСl = СаСl2 + Н20 + С02↑
У промисловості оксид карбону(ІV) добувають прожарюванням вапняку:
СаС03 = СаО + С02↑
Застосування. Вуглекислий газ С02 застосовують під час виробництва соди, цукру, для газування води, гасіння пожеж (наприклад, содові вогнегасники). Сухий лід використовують для зберігання продуктів, які швидко псуються.

синтезу карбаміду,
добування солей карбонатної кислоти,
а також газування фруктових і мінеральних вод та інших напоїв.
Добавляння вуглекислого газу в повітря теплиць прискорює ріст і достигання ранніх овочів.

тугоплавка (tпл. 1728 °С), у воді не розчиняється (пригадайте білий річковий пісок).

під час сплавляння, утворюючи солі — силікати:
2NaOH + Si02 = Na2Si03 + Н20
BaO + Si02 = BaSi03
Діоксид силіцію SiO2 у вигляді піску широко застосовують у будівництві, для добування скла, кераміки, порцеляни, фаянсу, цегли, цементу, абразивів. У вигляді кварцу Sі02 використовують у радіотехніці, в акустоелектроніці, в оптичному приладобудуванні. Синтетичний діоксид силіцію Sі02 («біла сажа») застосовується як наповнювач у виробництві гуми.

оксидів, їх гідратними формами є оксигеновмісні кислоти
Більшість із них одержують під час прямої взаємодії відповідного оксиду з водою.