Захворювання та порушення опорно-рухового апарату, фактори ризику, профілактика

Август 12, 2022

Главная
Медицина
Захворювання та порушення опорно-рухового апарату, фактори ризику, профілактика

Содержание

2. Захворювання опорно-рухового апарату професійного ґенезу формується за рахунок уражень периферичної нервової системи та хвороб кістково-м’язової системи
3. Патологія опорно-рухового апарату в переважній більшості випадків пов’язана з фізичним перевантаженням та перенапруженням окремих органів та
4. Наприклад, часте підіймання вантажу, робота у вимушеній позі, вібрація, напруження, що повторюється, важка робота в цілому
5. Захворювання опорно-рухового апарату, приносять людині великі незручності в повсякденному житті. Вони умовно поділяються на хвороби хребта
6. Незважаючи на те, що опорно-рухова система, здавалося б, є найміцнішою структурою нашого організму, в дитячому віці
7. Для того, щоб уникнути або максимально скоригувати порушення опорно-рухового апарату, необхідно розуміти причини їх виникнення.
8. До порушень опорно-рухового апарату призводять різні причини: - захворювання нервової системи; - дитячий церебральний параліч; -
9. Така статистика наштовхує на логічний висновок, що заходи, пов'язані з профілактикою захворювань опорно-рухової системи, слід починати
10. Суглоби, що вже зазнали значного руйнування, відновити повністю не можливо, але уповільнити патологічний процес руйнування і
11. Не слід чекати, поки хвороба проявить себе у «всій красі». За найменших проблем у суглобах або
12. Наприклад, така поширена патологія як кривошия — це захворювання шийного кістково-м’язового апарату, що виявляється неправильним положенням
13. Останнім часом спостерігається тенденція до зростання частки таких захворювань у загальній структурі профзахворювань серед працюючих в
14. Здоровий спосіб життя — профілактика захворювань опорно-рухового апарату Якщо звернутися до статистичних даних, то для декого
16. Скачать презентацию

Слайд 2

Захворювання опорно-рухового апарату професійного ґенезу формується за рахунок уражень периферичної нервової

системи та хвороб кістково-м’язової системи (артрити, периартрити, епікондиліти, спондильоз, асептичний некроз).

Слайд 3

Патологія опорно-рухового апарату в переважній більшості випадків пов’язана з фізичним перевантаженням

та перенапруженням окремих органів та систем

Слайд 4

Наприклад, часте підіймання вантажу, робота у вимушеній позі, вібрація, напруження, що

повторюється, важка робота в цілому є зв’язаними з роботою факторами виникнення артрозу. Нахили, тривале сидяче положення та підняття вантажу (особливо раптово важких предметів) – це фактори, що сприяють розвитку люмбалгії (радикулопатії).

Слайд 5

Захворювання опорно-рухового апарату, приносять людині великі незручності в повсякденному житті. Вони умовно

поділяються на хвороби хребта і хвороби суглобів.

Слайд 6

Незважаючи на те, що опорно-рухова система, здавалося б, є найміцнішою структурою

нашого організму, в дитячому віці вона найбільш вразлива. Саме в дитинстві та підлітковому віці виявляють такі патології як кривошия, плоскостопість, сколіоз, кіфоз та інші порушення постави. І якщо, вчасно не вжити належних заходів, для усунення вроджених або набутих у дитини дефектів, в зрілому віці його можуть очікувати куди більш важкі наслідки: міжхребетні грижі, остеохондроз та ін.

Слайд 7

Для того, щоб уникнути або максимально скоригувати порушення опорно-рухового апарату, необхідно

розуміти причини їх виникнення.

Слайд 8

До порушень опорно-рухового апарату призводять різні причини:
- захворювання нервової системи;

- дитячий церебральний параліч; - поліомієліт; - вроджені патології опорно-рухового апарату; - вроджений звих стегна; - кривошия; - аномалії розвитку хребта (сколіоз); - клишоногість та інші деформації стоп; - недорозвиток і дефекти кінцівок; - аномалії розвитку пальців кисті; - артрогрипоз (вроджене каліцтво); - набуті захворювання і порушення опорно-рухового апарату; - травматичні ураження спинного і головного мозку, кінцівок; - поліартрит; - захворювання скелету (туберкульоз, пухлини кісток, ос теомієліт); - системні захворювання хребта (рахіт, хондродист).

Слайд 9

Така статистика наштовхує на логічний висновок, що заходи, пов'язані з профілактикою

захворювань опорно-рухової системи, слід починати на більш ранньому етапі — з дитинства. Дегенеративні та запальні патології впливають не тільки на суглоби, але так само і на стан організму в цілому.

Слайд 10

Суглоби, що вже зазнали значного руйнування, відновити повністю не можливо, але

уповільнити патологічний процес руйнування і заглушити больові відчуття — реально.

Слайд 11

Не слід чекати, поки хвороба проявить себе у «всій красі». За

найменших проблем у суглобах або хребті, необхідно звертатися до фахівців.

Травматолог-ортопед надасть повний перелік медичних послуг з діагностики та лікування захворювань опорно-рухового апарату. Своєчасне лікування хребта, суглобів і грамотний підбір медикаментів дають можливість припинити прогресування захворювання і уникнути ускладнень. Лікування болі в спині не слід відкладати, оскільки втрачений час деколи буває непоправним.

Слайд 12

Наприклад, така поширена патологія як кривошия — це захворювання шийного кістково-м’язового

апарату, що виявляється неправильним положенням голови у дитини і обмеженням її рухливості. Найчастіше у дітей зустрічається уроджена м’язова кривошия, викликана укороченням і слабкістю грудино-ключично-соскоподібного м’яза в процесі внутрішньоутробного розвитку малюка. Відбувається це з ряду причин, однією з яких є неправильне положення голівки дитини в утробі матері, через що на неї надається зайвий односторонній тиск стінками матки, і в результаті цього точки кріплення грудино-ключично-соскоподібного м’яза зближуються, м’яз коротшає.

Слайд 13

Останнім часом спостерігається тенденція до зростання частки таких захворювань у загальній

структурі профзахворювань серед працюючих в Україні. З 2011 року питома вага захворювань опорно-рухового апарату з 18% зросла до 34,1% у 2015 і все ще продовжує збільшуватися.

Слайд 14

Здоровий спосіб життя — профілактика захворювань опорно-рухового апарату
Якщо звернутися до статистичних

даних, то для декого буде відкриттям, що після 40 років життя рентгенологічні ознаки запальних і дистрофічних відхилень у хребті і суглобах присутні практично у 100% обстежених людей.