Звичайні та десяткові дроби
Натуральні числа – це числа, які використовуються для лічби предметів. Але людині доводиться не тільки рахувати предмети, а й вимірювати величини. З розвитком сільськогосподарської діяльності в прадавніх людей виникла потреба вимірювати довжини, площі земельних ділянок, об’єми і маси тіл. При цьому траплялося, що одиниця вимірювання не укладалася ціле число разів у величину, що вимірюють. Наприклад, вимірюючи довжину ділянки кроками, людина стикалася з такою ситуацією : у довжині вкладалося десять кроків і залишок становив менше, ніж один крок. Або під час ділення здобичі на полюванні виявлялося, що здобич не ділиться націло на кількість мисливців. У зв’язку з такою повсякденною діяльністю люди почали вживати вирази: половина, третина, чверть тощо. Отже, дробові числа виникли як результат практичної діяльності людей вимірювання величин. Історія виникнення дробів Історія виникнення дробів Деякі звичайні дроби були відомі вже стародавнім єгиптянам. Вони використовували дроби переважно з чисельником 1.Сучасну систему запису дробів з чисельником і знаменником створили в Індії. Тільки там писали знаменник зверху, а чисельник – знизу, і без дробової риски. А записувати дроби так, як ми робимо це сьогодні, почали араби.У Європі вперше цей термін вжив Леонардо Пізанський (1202).Спочатку європейські математики оперували тільки зі звичайними дробами. Повноцінна теорія звичайних дробів і дій з ними склалася в XVI столітті, завдяки італійському ученому Ніколо Тарталья і німецькому математику Клавіусу. Український термін дріб, як і його аналоги в інших мовах, походить від лат. fractura, який, у свою чергу, є перекладом арабського терміна з тим же значенням : ламати, роздробляти.У стародавній Русі дроби називали частками, або ламаними числами. Термін дріб, як аналог латинського fractura , уперше застосовано в «Арифметиці» Л. Магницького (1703) як для звичайних, так і для десяткових дробів